Як обрати найкращу SD-карту для відео та фото?

Уявіть чи просто пригадайте ситуацію, коли ви щойно купили новенький фотоапарат або відеокамеру, під’єднали кітовий об’єктив і саме збиралися натиснути на кнопку зйомки, як згадали, що не вистачає накопичувача, на якому будуть зберігатися всі фото і відео.

Уявили? Пригадали?

Тепер перед вами тернистий шлях вибору SD-карти, з якого треба не просто не зійти, а ще й розібратися із безліччю незрозумілих термінів та технічних характеристик. І навіть те, що на самій карті вказано все, що тільки можна вигадати, не допомагає. Погодьтеся, звучить кошмарно. Але не в нашому випадку, адже хто, як не ми, допоможе безболісно вибрати всю необхідну техніку, зокрема карти пам’яті.

Так, позначки на SD-картах хоч і не умовні, але й назвати їх на 100% корисними також не можна. Тому треба розібратися з кожною окремо, аби виокремити найважливіше. Почати варто, звісно ж, з головного – це види карт пам’яті за місткістю. Їх не так багато:

• SD – може вміщати до 2 гігабайтів інформації.
• SDHC – мають обмеження в 32 гігабайти.
• SDХС – сягають 2 терабайтів пам’яті.

Таке розділення на види існує не просто так. Не всі пристрої, що записують ту чи ту інформацію можуть взаємодіяти з картами великої місткості. Наприклад, деякі мікрофони, і тут ми орієнтуємося на Zoom H5, яким самі постійно користуємося, можуть працювати лише з картами типу SD і SDHC, а от SDХС-карти не розпізнають.

Якщо з місткістю загалом все нескладно, то далі треба перейти до швидкості. І тут нюансів дещо більше. Насамперед, варто розібратися з інтерфейсами, які безпосередньо впливають на швидкість читання і запису. Це UHS-I i UHS-II (Ultra High Speed). Перший тип карток має один ряд контактів, а тому його максимальна швидкість передачі – 104 мегабайти на секунду. Другий тип оснащений двома рядами контактів і відповідно може видавати до 312 мегабайтів на ту ж секунду.

Але, якщо ви вже почали обирати собі картку з UHS-II, то не поспішайте, адже тут важлива сумісність з камерою. Загалом, UHS-II підходить і для портів під UHS-I, але в таких неідеальних умовах працюватиме повільніше, можливо, навіть за інтерфейс першого покоління. Тому треба уважно прочитати інструкцію до камери, аби флешка для фотоапарата не виявилась хибною.

Наступний після інтерфейсів показник, що вказує на швидкість картки – клас швидкості. Насамперед, це суто чисельна позначка, часто обведена кружечком – 2, 4, 6 і 10. Це значення кількості мегабайтів на секунду, які передає носій. Щоправда, сьогодні складно знайти картку не з 10, адже інші класи дещо застаріли.

На зміну старій класовій специфікації прийшла нова зі своїми особливостями. Тому тепер SD-картка для фотоапарата може містити також позначку U та V. Всередині першої латинської літери може бути число 1 або 3 – це 10 і 30 мегабайтів на секунду відповідно. V всередині пуста, але має збоку позначення 30, 60 чи 90, яке вказує на таку ж кількість мегабайтів на секунду.

Якщо побачите на своїй карті відразу три позначки класу швидкості –  не дивуйтесь. Ніхто насправді не знає навіщо так багато, але всі погоджуються з тим, що чим більше цифр і позначок на карті – тим більш професійною вона здається.

Тепер знову до самих класів. І тут важливо зосередитися, адже є особливість, яку складно сприйняти без подиву. Полягає вона у тому, що USH-I карти не можуть мати маркування V60 i V90, навіть якщо здатні досягати відповідної швидкості. Тобто картка з інтерфейсом USH-I і класом V30 може насправді бути швидшою за картку USH-IІ з класом V60 чи V90.

І тут ми можемо потішити вас ще одним дивним нюансом із розряду теорій змов, які трапляються в світі SD-накопичувачів. Існують карти, в яких швидкість позначена як 1000х чи 1800х. Намагатися здогадатися чому вони мають такі позначки марно. Насправді все тому, що це число вказує у скільки разів більша швидкість читання картки порівняно зі швидкістю читання компакт-дисків під час відтворення аудіо. Шоковані? Ми теж…

Зрештою, за всіма незрозумілими кодами, здавалося б, криється найпростіше – безпосередній показник – число і MB/s (мегабайт на секунду). Але і тут не все так просто. Це максимальна швидкість читання. Так, це не те, що треба...

А що ж треба? Швидкість запису. І тут знову перепона. Цю швидкість можна знайти лише на картках топ-сегменту, які мають відповідну ціну. Щодо інших карток цю інформацію можна знайти на упаковках чи сайтах виробників і магазинів. Загалом, то не така вже й проблема, хоч і не надто приємно.

Що ж, тепер, коли ми розібралися зі всіма позначками, які трапляються на картках, можна перейти до вибору. Він відрізняється для відеографів і фотографів. Точніше, якщо у вас топова камера і бюджет дозволяє обрати найшвидшу і загалом найкращу карту пам’яті, то незалежно від специфіки зйомок можна купити цей варіант і дуже полегшити собі життя.

А тепер детальніше для тих, хто більш прагматичний у пошуку носіїв інформації. Якщо ваша спеціалізація – відео, то, звісно ж, ви могли подумати, що SD-карта повинна встигати записувати 4-6К відео. Але це лише роздільна здатність. Натомість у розрахунках потрібно враховувати бітрейт, адже саме кодек визначає вимоги до швидкості картки. Роздільна здатність в цьому плані мінлива, бо відео може стискатися.

Головний нюанс у виборі карти пам’яті для відео – міра вимірювання швидкості. Бітрейт вимірюється в мегабітах, а не мегабайтах. А тому доводиться конвертувати. Нічого складного в цьому немає. Треба просто розділити кількість мегабітів на 8 (1МегаБайт/с = 8Мегабіт/с). Тобто, якщо ви знімаєте відео у 720Мб/с, то вам знадобиться SD або MicroSD для фотоапарата на 90МБ/с. У такому разі клас швидкості картки має бути V90, бо інших просто не вистачатиме за швидкістю.

Як бачите, у випадку з картами для відео зі складного тільки прості арифметичні дії. А що ж з фото?

Тут все дещо складніше, адже в рівнянні фотоапарат–картка–фото  з’являється нова змінна у вигляді буфера. Це те місце, куди знімки потрапляють перед тим, як дістатися носія пам’яті. Буфер потрібний для обробки даних зображення. І в кожної камери він, як і власне швидкість обробки, різні.

Старі (відносно) топові камери особливо сильно страждають від проблеми буфера. Наприклад, ваша камера може знімати 40МБ RAW фото, а швидкість обробки буде всього 36МБ/с, як це працює в Sony a7R2. До речі, про формати. Вони також впливають на швидкість взаємодії камери з картою. Погодьтеся, між неcтиснутим RAW файлом і JPEG-ом мінімальної якості буде чимала різниця у обсягах інформації, яку треба передавати.

Це все насправді не було б проблемою, якби можна було на офіційних сайтах виробників знайти дані про швидкість роботи карток із тими чи тими камерами. Але, на жаль, такого немає. Залишається лише сподіватися на те, що відгуки на форумах будуть точними, або перевіряти власноруч.

І, насамкінець, не менш важлива порада, про яку часто забувають, – навіть якщо ваша камера недостатньо швидка, все одно варто вибрати достатньо швидку SD-карту. Вам все одно потім доведеться імпортувати файли на комп’ютер. Швидка картка пам’яті для фотоапарата у цьому точно не буде мінусом.

У підсумку як завжди із технікою маємо ситуацію, коли треба тричі подумати над питанням, яка картка пам’яті потрібна для фотоапарата. Але, якщо дотримуватиметеся наших порад, то цей процес точно пришвидшиться і спроститься. Головне – не поспішати у виборі!