Що таке діафрагма фотоапарата та як її налаштувати

У будь-якій справі професіоналом стає не той, у кого найбільше якісної техніки, а той, хто вміє користуватися необхідним обладнанням. Тому справді хороший фотограф може зробити якісне фото навіть на зовсім любительську камеру, а то й телефон. Адже важливо, насамперед, знати принципи роботи світла й оптики та правильно використовувати параметри, які ними керують. Головна характеристика у роботі більшості сучасних фотографів – діафрагма. З неї і варто починати своє професійне становлення.

Що таке діафрагма?

Звісно ж, більшість фотографів, навіть непрофесійних, у загальних рисах ознайомлені з діафрагмою. Проте, як це часто буває, без ретельного заглиблення у питання, ці знання часто неповні. А тому варто передусім розібратися базовими поняттями, зокрема, механікою. Власне, діафрагма – це основна неоптична частина об’єктива, що має вигляд змінної металевої перегородки і потрібна для регулювання кількості світла, яке потрапляє на світлочутливий елемент камери.

Тобто діафрагма – насамперед пристосування для керування світлом, а точніше його кількістю. За допомогою нього ми можемо відсікати зайве світло, наприклад, у яскравий сонячний день або навпаки отримувати більше освітлення в сутінках, повністю відкриваючи отвір.

Так, діафрагма – це фактично отвір, через який проходять світлові промені. Регуляція цієї щілини відбувається за допомогою зміни положення спеціальних металевих пелюсток. Саме від них походить поняття «пелюсткова діафрагма». Зміна розташування пелюсток, а відтак і ширини отвору, відбувається не плавно, а від одного положення до іншого. Ці положення називають f-стопами або ж діафрагмовими числами. А самі значення f називають апертурою – це умовне позначення діаметра отвору. 

Зрештою, треба розібратися з тим, як налаштувати f на фотоапараті, адже саме від цього залежатиме вигляд ваших фото. Чому? Оскільки діафрагма у фотоапарата впливає не лише на кількість світла, але й на поле глибини різкості – тобто визначатиме яка частина зображення буде чіткою, а яка розмитою. Що значення діафрагми менше – то більш розмитий фон. І навпаки: що більше число f – то розмиття буде меншим.

Тут також важливо повернутися до пелюсток, адже вони безпосередньо впливають на «боке» – частини зображення не у фокусі. Зокрема, пелюстки формують малюнок розмиття – він буде або ідеально круглим на відкритій діафрагмі, або матиме форму багатокутника за прикритої апертури.

А як тоді ми підбираємо значення діафрагми на фотоапараті залежно від типів зйомок?

Важливо розуміти, що розмитий фон та загалом різкість кадру – насамперед засоби виразності, а тому за допомогою них ми акцентуємо увагу або на окремих частинах, відділяючи їх розмиттям, або на всьому кадрі, роблячи його рівномірно різким.

Найчастіше повне відділення головного об’єкта від фону потрібне у портретній фотографії. Тому фотографи намагаються обирати найбільш світлосильне значення апертури наявного об’єктива. Це дозволяє виділити героя, прибрати елементи, які можуть бути зайвими, а також робить картинку більш м’якою і художньою. У таких зйомках фотографи часто спеціально розмивають частини тіла персонажа, аби зробити кадри невимушеними, природними і для цього також потрібна відкрита діафрагма.

Середні значення діафрагми використовують переважно у комерційних зйомках на кшталт каталожних чи предметних, коли потрібно одночасно мати м’якість і достатньо велику зону різкості, аби зберегти найважливіші деталі у висвітленні того чи того предмета одягу тощо.

Прикриту і зовсім закриту діафрагму використовують переважно у пейзажній фотографії, коли треба зберегти усі плани від найближчого до найбільш віддаленого. Водночас це дозволяє уникати пересвітлених зон, якщо зйомка відбувається у яскравий день. А в пейзажній астро-фотографії це дозволяє уникнути проблем з фокусуванням.

Заразом, варто зазначити, що варіацій використання відкритої і прикритої діафрагми значно більше. Як можна знімати фактурні сюжетні портрети за закритої апертури, так можна знімати і гірські хребти на відкритій діафрагмі для збереження особливостей тональної перспективи чи виділення відносно невеликих об’єктів на фоні менш важливих великих.

Також потрібно враховувати те, що глибина різкості різнитиметься від об’єктива до об’єктива. Тому, наприклад, поле різкості 24мм скла на f-1.8 може бути навіть більшим за поле різкості лінзи 200мм на f-5.6. Відтак і сфера використання цих об’єктивів буде різною. Перший швидше знадобиться для пейзажів чи крупнопланових предметних зйомок, а другий стане у пригоді портретистам.

Отже, обираючи значення діафрагми під час зйомки важливо пам’ятати, що саме ви фотографуєте. Треба враховувати й умови зйомки, адже не завжди під рукою є штатив, що дозволить відкрити діафрагму на максимум, компенсуючи її витримкою. І так само не завжди можна зменшити апертуру під час зйомки в сонячний день, зокрема, коли йдеться про портрети. Врешті, варто пам’ятати, де знаходиться діафрагма у фотоапараті, все ж не сама камера, а об’єктив, а отже треба враховувати і його фокусну відстань.

У нашому магазині, за адресою Київ, Сверстюка 11б (БЦ Армарис), можна знайти найкращі світлосильні об’єктиви, які стануть незмінними універсальними помічниками в будь-яких умовах та допоміжну техніку для зйомок. Ознайомитися з асортиментом можна і на нашому сайті зі зручними інструментами для покупки та доставкою в будь-який куточок України.